Хтось ще став більш забудькуватішим із віком? Це відбувається, правда? Та ж слабкість, яку ми бачили (і над якою посміювалися) в наших батьків, бабусь і дідусів тепер виявляється і в нас. І якщо ви ще не випробували цього, не хвилюйтеся … відчуєте!
Забудькуватість. Це людська слабкість. Але чи може Бог бути забудькуватим так само, як людина?
Дехто скаже «так». І нагадають, що Бог забуває наші гріхи, завдяки прощенню, яке ми маємо в Ісусі. При цьому процитують наступні вірші:
«Я, я стираю твої провини заради мене самого, гріхів твоїх не згадую вже більше…» (Ісаї 43:25)
«…Я бо буду милостив супроти їхньої несправедливосте, і їхніх гріхів не буду згадувати більше» (Євреїв 8:12)
«…Ні їхніх гріхів, ні беззаконня більше не згадуватиму» (Євреїв 10:17)
Але хіба «не пам’ятати» і забувати одне і те ж? Може бути для людей, але не для Бога. Бог не схожий на старенького дідуся, у якого почалася забудькуватість.
Завжди, коли Біблія говорить, що Бог згадав, це не має нічого спільного з поганою пам’яттю. Він ― досконалий і всезнаючий.
Коли Біблія говорить, що Бог згадав, це означає, що Бог готовий діяти.
Розгляньмо наступні вірші, які говорять про це:
«Згадав Бог про Ноя, про всіх звірів і про всяку скотину, що були з ним у ковчезі, і навів Бог вітер на землю й води стали відпливати» (Буття 8: 1).
«Але згадав Бог і про Рахиль та й вислухав її і відімкнув Бог їй лоно» (Буття 30:22).
«Почув Бог їхній стогін та й згадав союз свій з Авраамом, Ісааком та Яковом» (Вихід 2:24).
Тому, коли сказано, що Бог «забув» наш гріх, це значить, що Він не буде діяти відповідно до нього. Він не буде мати його проти нас. Він не виллє на нас Свій гнів. І Він не судитиме і засуджувати нас.
Чому? Тому що Ісус випив замість нас чашу Божого гніву.
«Бог же показує свою до нас любов тим, що Христос умер за нас, коли ми ще були грішниками. Отож, тим більш тепер, оправдані його кров’ю, ми спасемося ним від гніву» (Римлян 5: 8-9).
Коли Бог «стирає наші гріхи», Він покриває їх кров’ю Свого Сина, принесеного в жертву за нас. Він не «забуває» наш гріх. Як Він міг би його забути? Якби Він «забував» наш гріх, тоді Він мав би забувати причину жертовної смерті Христа.
Нескінченний, досконалий, всезнаючий Бог не забуває нічого.
Святий праведний, справедливий Бог вимагає плати за гріх.
А милостивий, жалісливий і милосердний Бог забезпечує цю плату.
В результаті тепер немає «спогадів» про гріх перед Ним, ―тому що все, що повинно було бути зроблено, було зроблено на хресті.
Ті, хто повністю довіряють Христу, так само чисті в Божих очах, як чистий Його Син, Ісус.
Ось чому цар Давид міг з упевненістю сказати в Псалмі 18: 20-24:
«Він мене на простір вивів і визволив мене, бо мене любить.
Господь віддав мені по моїй правді, за чистотою рук моїх дав мені нагороду;
бо я тримавсь доріг Господніх і не відступав гріхом від Бога;
бо присуди його усі були передо мною, і наказів його я не цурався.
Я був з ним бездоганний і від гріха берігся.
Господь віддав мені по моїй справедливості, за чистотою рук моїх, яку він бачить власними очима».
Незважаючи на всі свої гріхи, Давид знав, що в Божих очах він праведний. І християни можуть сказати те ж саме.
Вся справа в дивовижній благодаті. Навмисній благодаті. Благодаті, яка забезпечує правильне становище перед Богом, навіть незважаючи на те, що ми цього не заслуговуємо. Благодаті, яка дозволяє нам говорити разом з Давидом: «я праведний в очах Його».
